В одній із московських шкіл перестав ходити на заняття чотирнадцятирічний хлопчик. Тиждень не ходить,два...

Телефону в Левка не було, і однокласники за порадою вчительки вирішили сходити до нього додому.

Двері відчинила Левкова мама. Обличчя в неї було дуже засмучене.

Діти привіталися і нерішуче запитали:

– Чому Левко не ходить до школи?

Мама з сумом відповіла:

– Він більше не буде навчатися з вами. Йому зробили операцію. Невдало. Левко осліп і сам ходити не може...

Діти помовчали, перезирнулися, і тут хтось із них запропонував:

– А ми його по черзі в школу водити будемо,

– І додому проводжати.

– І уроки допоможемо робити, – перебиваючи один одного, защебетали однокласники.

У мами на очі накотилися сльози.

Вона провела друзів у кімнату. Трохи згодом, намацуючи шлях рукою, до них вийшов Левко з пов’язкою на очах.

Діти завмерли. Тільки тепер вони по-справжньому зрозуміли, яке нещастя трапилося з їхнім другом. Левко з зусиллям сказав:

– Добридень.

І тут з усіх боків залунало:

– Я завтра зайду за тобою і проведу до школи.

– А я розкажу, що ми вивчили з алгебри.

– А я з історії.

– А я...

Левко не знав, кого слухати, і тільки розгублено кивав головою. По обличчю мами градом котилися сльози.

Пішовши, діти склали план – хто коли заходить, хто які предмети пояснює, хто буде гуляти з Левком і водити його до школи.

У школі хлопчик, який сидів з Левком за однією партою, тихенько розповідав йому під час уроку те, що вчитель пише на дошці.

А як завмирав клас, коли Левко відповідав! Як усі раділи його п’ятіркам, навіть більше, ніж своїм!

Вчився Левко прекрасно. Краще вчитися став і весь клас. Для того щоб пояснити урок другові, який потрапив у біду, потрібно і самому його знати. І діти старалися. Мало того, взимку вони почали водити Левка на ковзанку. Хлопчик дуже любив класичну музику, і однокласники ходили з ним на симфонічні концерти...

Школу Левко закінчив із золотою медаллю, потім вступив до інституту.

І там знайшлися друзі, які стали його очима.

Після інституту Левко продовжував учитися і, врешті-решт, став всесвітньо відомим математиком, академіком Понтрягіним (1908 – 1988).

Не перерахувати людей, які прозріли для добра.

За збіркою

“Таємниця твоєї душі”