Дорогі Волиняни, любі мої земляки, всечесні отці, брати і сестри, діти церковні! В цей урочистий день, коли мудреці, ідучи за зіркою, поспішають до Віфлеємської печери, коли смиренні пастухи восхваляють Новонародженого Богомладенця, і Ангели сповіщають велику радість, що нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, Котрий є Христос Господь (Лк.2, 10-11), вітаю усіх вас словами праведного Захарії: «Відвідав нас Схід – Христос з неба, щоб просвітити тих, що сидять у темряві і тіні смертній, спрямувати ноги наші на шлях миру» (Лк.1, 78,79) і поздоровляю усіх вас з великим та радісним святом Різдва Христового, Новим роком благості Божої та Богоявленням!
     «Нас бо ради родися Отроча Младо – Превічний Бог», – співає нині Церква, відкриваючи причину нашої радості. Нині в таїнстві надприродного втілення Слова Божого у всій повноті відкривається нам глибина Любові Божої до Свого творіння: «Син Бога Іісус Христос став сином людини, щоб зробити синами Бога синів людських» (свт. Іоанн Златоуст); «Син Божий прийшов і дав нам світло і розум» (1Ін. 5, 20).
Яка невимовна радість! Син Бога Отця прийшов до нас, Спаситель явився на землі не як в старозавітні часи являвся Бог отцям нашим в знаменнях і прообразах, але прийшов, народившись від Діви, прийнявши на Себе всю людську природу, крім гріха, тому і з’явився нам, як Богочоловік. Недоступний і невидимий донині Бог стає видимим, осяжним, доступним! «Послав Бог Сина Свого Єдинородного, Котрий народився від жони, був під законом, щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти усиновлення. Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Іісуса Христа», – каже святий апостол Павло (Гал.4, 4,5,7). Ні розум Ангелів, ані людська мова не можуть осягнути цієї таємницю Боговтілення. Але ми твердо знаємо і свято віримо, що без неї людству неможливо було б досягти Царства Божого.
     Звершилась найбільша таємниця – «Слово стало плоттю» (Ін.1, 14). За віки і тисячоліття всі християнські народи світу не бачили нічого вищого і сокровеннішого із всіх чудес, які тільки відкрив Бог для всього людства, і по цій причині ми намагаємось зрозуміти велич огортаючої нас Божої Любові; заради нас лежачої в яслах у холодній печері, заради нас страждаючої у цьому злочинному світі. Різдво Христове – це свято, яке відкриває всьому світу безмежну глибину Божої любові. «Бог так полюбив світ» (Ін. 3, 16), що благоволив послати на землю Свого Сина. Всемогутній Бог, Творець неба і землі, за словами церковних піснеспівів, «став Смиренним Чоловіком». Так розпочалася новозавітна історія. Ми бачимо з Біблії, що при створенні світу Ангели оспівували мудрість та велич Творця (Іов.38, 7), так і під час народження Сина Божого, Господа нашого Іісуса Христа, Його прославляли небесні хори Ангелів (Лк.2, 13,14). Це євангельське свідчення тої величної тайни, яка звершилась в ніч Різдва Христового. Беззахисне Немовля Іісус віддає нам Самого Себе, щоб пробудити в нас ще більшу любов до Бога та один до одного.
     Колись праотець Адам і прамати Єва порушили заповідь Божу в Раю, і через гріх свого непослуху перші люди самі відпали від Бога і втратили райське життя. Людина сама відвернулася від Творця, бажаючи бути як Бог, що привело її до фізичної смерті та духовної погибелі. Що ж потрібно було зробити, щоб знову знайти зв’язок з Богом? Яким чином людина, яка живе на землі і поневолена гріхом та смертю, могла знову зодягнутись в безсмертя? Необхідно було, щоб духовно мертва плоть залучилася до животворящої сили Божої. Животворна ж сила Божа є Слово, Син Єдинородний, предвічно народжений від Отця, Якого Духом Божим Отець послав в цей світ як Спасителя. Господь стає безсилим, незахищеним Немовлям. Бог, перебуваючи у великій славі на Небесах, нині заради любові до людей лежить у яслах для худоби. Не припиняючи бути Богом, Творець прийняв у Себе нероздільно, нерозлучно і незмінно всю повноту людського життя – зі всіма радощами і печалями, властивими людському тілу і людській душі, щоб зігріти в Собі Самому стражденну, хвору гріхом, духовно мертву людину; зцілити її, відтворити і з’єднати з Собою навіки і дати їй силу перемагати гріх.
     Син Божий народженням Своїм приніс у світ мир і зробив нас вільними, але ми, творячи гріх, самі стаємо рабами гріха (Ін.8, 34). Христос нікому не нав’язує Себе. Він – Любов і зробив нас вільними у виборі своєї дороги життя. Тому прийшов до нас немічним Немовлям. Про це говорить і преподобний Ісаак Сирін: «По Своїй великій любові Бог не захотів примушувати нашу свободу, хоча і мав владу це зробити, але дозволив нам приходити до Нього єдино з любові нашого серця». Саме цей шлях жертовної любові новонародженого Христа Спасителя спонукає нас подивитися всередину себе, заглянути у найвіддаленіші куточки свого серця. Господь прийшов у світ не заради когось іншого, а заради нас, людей, і приніс нам мир та любов, і найголовніше – Вічне Життя у Царстві Небесному. Чим ми Йому за це віддячуємо? Наш Творець і Спаситель не вимагає від нас багато, лише виконання двох заповідей: «Возлюбити Господа Бога і ближнього твого, як самого себе» (Мф.22, 37-39).
     Любі мої брати і сестри, не чекаймо першого кроку від ближніх чи ворогів наших. Давайте ми самі першими засудимо в собі гріх і станемо на праведну дорогу покаяння, зломимо свою гординю і першими попросимо прощення у скривджених нами, першими пробачимо недругам нашим. З християнською любов’ю будемо робити для всіх добрі діла милосердя і допомагати хворим, стареньким і одиноким, вдовицям і сиротам, інвалідам і незрячим, всім тим, хто сьогодні терпить нужду, хто потребує нашої підтримки, допомоги та доброго слова. Віддаваймо нашу любов нужденним людям, а це і буде виконанням Христового заповіту, бо ж Сам Христос сказав: «оскільки ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені» (Мф.25, 40).
Спрямовуючи свій молитовний погляд до Віфлеєму, де Господь сподобив мене, грішного, разом з волинськими паломниками служити двічі у цьому році Божественну Літургію, поздоровляю вас, дорогі волиняни, шановні отці, любі мої брати і сестри, зі світлим і радісним святом Різдва Христового та з наступаючим Новим 2009 роком. Молю новонароджену Любов – Богомладенця Христа дарувати вам міцне здоров’я, земний достаток, радість у житті, терпіння в скорботах, відраду в бідах, натхненність в молитві та мирне довголіття. Хай Милостивий Господь, Який безмежно любить Своє творіння, сподобить вас наслідувати ті блага, які Він приготував всім тим, хто Його любить, а ваша любов та добрі справи і діла милосердя щоб стали запорукою вашого спасіння.
     У цю світозарну і неповторну ніч Різдва Христового на ангельську пісню дуже швидко відгукнулись простодушні пастушки. Вони першими за свою простоту та доброчинність удостоїлись побачити Спасителя, ту Істину, до якої прагнуло і прагне все людство. Тож і ми, подібно пастушкам, шукаймо Богомладенця Іісуса в простоті наших сердець, а знайшовши Його, схилімось на коліна з покаянням, з молитвою...
Хай же Син Божий вислухає кожну християнську душечку і укріпить нашу православну віру, зміцнить християнську надію та примножить серед нас братерську любов. Минулий ювілейний рік, коли ми урочисто святкували 1020-річницю Хрещення Київської Русі, хай стане початком нашого морального вдосконалення та єднання у Христі Іісусі. Щиро бажаю вам, щоб Христос, Який воплотився і зійшов на землю «не маючи де голови прихилити» (Мф.8, 20), знайшов Собі притулок і обитель у вашому люблячому серці та зігрівся теплотою вашої доброї душі. Хай Господь Іісус Христос благословить нашу земну батьківщину – Україну, щоб наступаючий рік був роком милості Божої для нашого побожного народу. Хай дарує Господь Свій мир серцям нашим (Ін.14, 27).
     Ще і ще раз щиросердечно прошу в Господа для усіх вас благодатного спокою, терпіння і добродійного життя для слави Божої та особистого спасіння. Веселіться і радійте всі віруючі Волиняни і кожен з вас у ці святкові дні даріть радість один одному. Але над усе благаю вас, духовні мої діти, бережіть в собі та передавайте дітям вашим той вогонь живої віри – віри православної, яку ви носите у своєму серці, яка зігріває вас щоденно серед земних труднощів та негараздів, той вогник живої віри, за який доводиться терпіти і страждати. Ця ж жива віра, любов та надія хай приведе усіх нас у Вічність і сподобить оспівувати Христа Спасителя разом з Ангелами: «Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк.2, 14).

ХРИСТОС З НЕБЕС, ЗУСТРІЧАЙТЕ!

З архіпастирським благословенням по милості Божій
митрополит Луцький і Волинський НІФОНТ
Різдво Христове. 2008/2009 р., м. Луцьк