При церкві, що її кілька разів відбудовували заново, почала діяти школа для дітей від шести до вісімнадцяти років.

…Історія Свято-Покровської церкви у селі Гораймівка викликає подив і захоплення. А ще - переконує у тому,що храми не зникають безслідно з лиця землі. Навіть тоді, коли їх розбирають до останньої цеглинки або невблаганний вогонь знищує їх дотла. Настає час, коли вони, як птаха Фенікс із народних легенд, з’являються знову. Господь знову запалює світильники православної віри, а її неможливо ані знищити, ні стерти з пам’яті народної.

У Гораймівки –три Свято-Покровські храми.

«Першу церкву в селі побудували ще наприкінці дев’ятнадцятого століття, -розповідає нинішній гораймівський священик Валерій Кравчук. –   Як свідчать архівні дані, вже на початку наступного століття тут було до трьох тисяч прихожан. Окрім Гораймівки, до приходу належало кілька сусідніх сіл. Тут діяла церковно-приходська школа».

Перша світова війна принесла на Волинь чимало лиха. Не обминула вона і Гораймівку –під час пожежі згоріло півсела. На місці церкви і школи залишилось страшне чорне згарище.

За кілька десятиліть гораймівці спромоглись на новий храм. Розпочав будівництво у 1935 році священик Віталій Сагайдаківський. За проектом відомого в ті часи архітектора Тимошенко храм звели у стилі українського бароко з куполами у формі перевернутих дзвонів. 1937 року церква, яку знову освятили на честь Святої Покрови, вперше відкрила двері для прихожан. Жертвували на неї не тільки селяни, а навіть і польські поміщики. Зокрема, місцевий пан Пеньковський з нагоди весілля доньки подарував ікони, написані відомим художником Щукіним.

Як розповідає отець Валерій, Свято-Покровська церква відразу стала справжнім центром духовності на Маневиччині. Але недовго тішились поліщуки красенем-храмом, адже в той час Волинь стояла на порозі нового лихоліття. У 1939 році на Західну Україну прийшли совєти.

«Священика Віталія Сагайдаківського відразу хотіли арештувати, - каже отець Валерій. –Проте один з місцевих комуністів його добре знав і тому попередив:батюшка, тікайте, бо за вами прийдуть. Той так і зробив. Храм закрили, трохи згодом у ньому, як це нерідко практикували совєти, розмістили зерносховище. А в 70-х роках минулого століття і зовсім розібрали».

На території колишнього храму збирались спорудити пам’ятник загиблим у роки війни. Не вдалось. Потім планували побудувати клуб –знову не вийшло. Вирішили залити фундамент на дитсадок –черговий раз осічка! Складалось враження, що святе місце таки чогось чекало. Як виявилось, на наступний храм!

Православну громаду тут зареєстрували 1980 року. І відразу селяни почали збирати гроші на свою церкву. Втілити задум вдалося вже за часів незалежності України, 1993 року. На освячення нової Свято-Покровської церкви з далекої Канади прибув навіть 89-літній Віталій Сагайдаківський. Очолив Богослужіння керуючий Волинською єпархією, тоді ще архієпископ Ніфонт.

На місці церковно-приходської –недільна школа.

А днями владику Ніфонта знову запросили на урочистість до Гораймівки. Він освятив приміщення недільної школи, що її збудував при Свято-Покровському храмі його нинішній настоятель Валерій Кравчук.

«Гораймівка велика, і діток у ній багато, -каже він. – Недільну школу заснував ще попередній настоятель, нині наш благочинний батюшка Петро Бугайчук. З самого початку її відвідувало близько семи десятків дітей.  Коли я сім років тому прийшов сюди служити, школярі займались у приміщенні церкви після служби. Я відразу помітив, як їм незручно писати на лавках. Тому й загорівся бажанням побудувати для дітей окреме приміщення».

Місця для недільної школи на території церкви вистачало. Справа була лише у грошах. Допомогли  батьки, відразу підтримавши ініціативу батюшки - за щоденною тяжкою працею, на жаль, часу на духовне виховання своїх чад селяни мають обмаль. Як розповідає отець Валерій, щоосені гораймівці здавали картоплю, моркву і виручені гроші віддавали на школу. За три роки власним коштом вдалося побудувати пристосоване для занять приміщення з просторим класом.

«Діти у нас навчаються в три зміни, - пояснює отець Валерій. –Після служби, на тринадцяту годину, приходять учні перших- четвертих класів. Уроки у них веде вихователька місцевого дитсадка.  На четверту годину дня – заняття в наступної групи учнів п’ятих-восьмих класів. А на шосту приходить молодь, починаючи з дев’ ятого класу. Навіть студенти, що приїздять на вихідні в Гораймівку, можуть тут займатися. В них уроки проводжу я».

Обов’язковим предметом у школі є Закон Божий. Придбала школа і підручні матеріали, що будуть використовувати на уроках –повчальні мультфільми, слайди, розмальовки на релігійні теми. Як стверджує отець Валерій, на уроках діти будуть власноруч виготовляти деякі наочності. Приміром, коли темою занять буде Ноїв ковчег, будуть склеювати його з паперу, при розмовах про церкву -  робити її з пінопласту. Окрім того, планують виготовляти іграшки, що їх потім передадуть в лікарню онкохворим дітям.

За словами настоятеля Свято-Покровського храму, окрім православної, в селі активно діють дві громади протестантів. Через це, переконаний він, саме у Гораймівці вихованню підростаючого покоління в дусі православ’я треба приділяти особливу увагу.

Людмила ПРИЙМАЧУК