Головна Публікації Роздуми щодо значення покаяння у нашому житті
Роздуми щодо значення покаяння у нашому житті Друк e-mail
Публікації
П'ятниця, 19 березня 2010
SocButtons v1.4
У житті напевно кожної людини, буває такий період, коли вона задумується над своїм життям і розуміє, що щось не так, що необхідно щось змінити. Але що саме? Чогось невистачає, але чого? Якась душевна спустошеність, але від чого і чому? Кожен бажає заповнити цю душевну пустоту, проте не всі знають як це зробити. Від цього виникають різні душевні проблеми, за вирішенням яких люди йдуть або до психологів або просто напросто у бар. І мало хто згадає про Бога і Церкву. Але ні алкоголь, ні лікарі не можуть нічим допомогти безсмертній людській душі, так як душа людини має не земне, а божественне походження. Бог створив тіло людини із праху земного, а потім вдув у людину дихання життя, безсмертну душу. Тому тіло стремиться до земного, до тлінного, а душа до Бога. Як кожна рослина тягнеться до сонця, до джерела свого життя, так ідуша тягнеться до свого Творця і Джерела буття. І так, як для кожної квіточки кожен день необхідне сонце, так і для нас постійно необхідно спілкування з Джерелом життя.
 Свята Церква вказує нам шлях, який веде до Бога і не просто вказує, але й наставляє і допомагає по ньому йти. Тільки в храмі Божому людина може знайти спокій для своєї душі, тільки Господь може заповнити ту духовну порожнечу, яка нас турбувала. Перебуваючи у раю Адам постійно спілкувався з Богом, коли ж він згрішив, то людина у його особі віддалилась від Творця і утворилась та духовна прогалина, відчуття того, що нам чогось не вистачає. І ніяка земна насолода заповнити це не може. Кожен гріх ще більше віддаляє нас від Бога і робить цю прогалину ще більшою. Православна Церква допомагає нам знову знайти душевний спокій у спілкуванні і житті з Богом. Зараз розпочався Великий Піст і Церква зодягнувшись у траурні одежі призиває нас до покаяння, закликає залишити минулий гріховний спосіб життя і розпочати боротьбу з гріхом заради нашого спасіння. Ми постійно грішимо чи то словом, чи думкою, чи своїм вчинками, навмисно чи мимоволі, вдень чи вночі. Немає такої людини, яка б прожила життя і не згрішила. Усі ми пошкоджені гріхом і всі маємо схильність до гріха. Наші гріхи є ранами, тільки душевними, тому Церква і називається духовною лікарнею. Як кожна лікарня вона пропонує нам ліки від наших недугів: це молитви, піст душевний і тілесний, поклони і таїнства. Через усе це Матір-Церква ведв нас до спасіння і до вічного блаженства.
Що ж таке піст? Для православних християн піст є певною духовною дієтою, коли ми намагаємось робити менше зла, менше грішити, а навпаки, впрамовуємо свої вчинки на добро для ближніх, а тим самим і для себе. Тому необхідно прикладати ще більше зусиль для контролю за своїми словами, думками і вчинками, щоб мимоволі не образити когось і не спокусити. Покаяння, розкаєння у своїх гріхах, неможливе без виправлення. Не може людина жаліти про скоєне і далі продовжувати робити те саме. Це називається лицемірством. Через розкаяння має приходити і виправлення. Апостол Яків каже нам: "Віра без діл мертва" (Як.2:20).
 Так само і щире покаяння неможливе нашого виправлення. Протягом всього життя гріх супроводжує людинну і тому ця боротьба з гріхом продовжується аж до нашої смерті. Так як людина немічна, то вона часто падає у цій боротьбі і без Бога вона б уже не змогла знову піднятись і продовжити свій шлях. Саме тому нам і дано таїнство сповіді в якому ми постійно очищуємось від гріхів своїм покаянням, омиваємось власними сльозами і благодаттю Божого. Господь пробачає нам усі наші падіння і допомагає йти далі, якщо ми самі хочемо цієї допомоги і просимо її. Так як війна з гріхом триває все життя, так і покаяння має тривати протягом усього життя. Звичайно, це не означає, що людина весь час має ходити і плакати, але ми постійно мусимо пам'ятати про свої гріхи, щоб не грішити далі.
У житті Церкви, а разом з нею і кожного християнина, є такі моменти, коли ми маємо посилити своє покаяння, докладати більше зусиль для свого ж спасіння. Просто необхідно зрозуміти, що це треба не Богу, а нам самим! Коли ми молимось, ми б'ємо поклони, то цим ми не служимо Творцю, а лише посилено просимо для себе милості і допомоги. Милосердний Господь подарував нам життя і лише від нас залежить, як ми його проживем і яку заслужимо собі вічність: блаженство чи муки. Усе залежить від нас і ні від кого іншого. Варто задуматись над цим і почали жити відповідно до того, як прагне кожна душа, яка по природі християнка.
Автор: вихованець 4-го курсу ВДС ієрей Віталій Бахарєв.
 
Усi права на матерiали, що опублiкованi на сайтi, захищенi згiдно з українським та мiжнародним законодавством про авторськi права. У випадку використання текстiв, що розміщені на сайті, в друкованих та електронних ЗМI посилання сайт на Волинської єпархії Української Православної Церкви обов`язкове. При використаннi матерiалiв в Iнтернетi обов`язкове гiперпосилання на http://www.orthodox.lutsk.ua
З благословення Високопреосвященнішого Ніфонта,
митрополита Луцького і Волинського.
відповідальний редактор – протоієрей Валентин Марчук
технічна підтримка - Я.Л.О.
META - украинская поисковая система Украинский портАл Каталог Волинських веб ресурсів