Праця в житті християнина

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Господь наш Ісус Христос протягом усього свого земного життя власним прикладом показав, як потрібно жити, щоб бути достойним звання християнина і наслідувати життя вічне. Усі корисні справи людини відображені у Його Євангельському вченні. І особливу увагу Господь звертає на трудову діяльність людини.

Кожна людина з власного досвіду знає, скільки потрібно покласти зусиль, щоб підтримувати власне життя і потреби своїх близьких. Ми знаємо, яку працю вкладає у землю селянин, щоб мати поживу і одяг. Таким чином, справджується Божа промислительна дія в житті людей, відкрита нашому праотцю Адаму:

«У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий» (Бут. 3,19).

Праця неодмінно потрібна для кожної людини у її повсякденному житті. Священне Писання розповідає нам, що Бог, створивши людину і поселивши в райському саду повелів їй «обробляти і берегти його» (Бут.2,15 ).

Праця людини в раю була радісна і не стомлююча, а після гріхопадіння прародителів стала тягарем для всього людства. За гріх людини Бог позбавив нашу землю її древньої родючості і вона замість добрих плодів почала часто родити «терня і реп'яхи» (Бут. 3,18 ). Людська сила ослабла, люди почали зазнавати хвороб і немощів.

Проте, брати і сестри, в нашому житті тільки чесний труд з щирою вірою в Бога робить життя щасливим. Саме тому Бог і повелів людині, що згрішила завжди трудитися на землі, хоча й сказав:

«з журбою будеш живитися від неї всі дні життя твого» (Бут. 3,17).

З древніх часів було установлено Богом, щоб людина все життя трудилася для своєї поживи, Він повелів:

«Шість днів працюй і роби всі справи твої, а день сьомий – субота Господу Богу твоєму» (Вих. 20; 9-10).

Сам Господь наш Ісус Христос у своєму земному житті показав нам приклад чесного працівника, так як ще у своїй юності займався теслярським ремеслом (Мк.6,3). А в часи проповідництва Євангельського вчення Христос говорив, що тільки «працюючий вартий нагороди за труди свої» (Лк.10,7).

Святі апостоли Христові, засвоївши всім серцем Його вчення, самі все життя ревно проповідували і, разом з тим, віддано працювали для власного пожитку і для допомоги тим, хто цього потребує. Апостол Павло говорив Ефеським пресвітерам: «У всьому показав я вам, що так працюючи, треба підтримувати слабких і пам'ятати слово Господа Ісуса Христа, бо Він Сам сказав: блаженніше давати, ніж приймати» (Дії. 20, 35).

Апостол Павло вважав першим обов'язком християнина щоденний старанний труд. У посланні до Солунян він писав: «Коли ми були у вас, то заповідали вам це: коли хто не хоче працювати, нехай той і не їсть» (2Сол. 3; 10). Він суворо засуджував тих віруючих «котрі нічого не роблять, а метушаться. Таких умовляємо і закликаємо Господом нашим Ісусом Христом, – пише Апостол, – щоб вони, працюючи, мовчки їли свій хліб» (2 Сол. 3; 11-12).

Відданим земним трудівникам Господь обіцяє свою допомогу, а по смерті Царство Небесне:

«Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11; 28).

Але через гріхопадіння наших прародителів людська природа спотворилась і викривилася, і саме тому багато людей дивляться на свою працю неправильно, прагнуть до збагачення, приліплюючись до згубної «мамони». Святий апостол Павло наголошує, щоб християни остерігались цієї гріховної пристрасті:

«Охочі збагачуватись, впадають у спокусу, і в сіті, та в численні нерозумні й шкідливі похоті, які вкидають людей у біду і згубу» (Тим. 13;14).

Ось від таких непоміркованих і згубних пристрастей застерігає і сам Христос кажучи:

«Отож не піклуйтеся і не кажіть, що нам їсти? Чи що пити? Або у що одягтися? Бо всього цього шукають язичники, а Отець ваш Небесний знає, що ви маєте потребу в усьому цьому» (Мф.6; 31-32).

Господь Бог, як до гріхопадіння людини, так і після нього, турбується своєю промислительною дією про всіх. Господь «хоче щоб всі люди спаслися», вчить апостол Павло (1Тим. 2; 4), тому і піклується про своїх дітей, а особливо про слухняних та богобоязливих. Давид Псалмопівець свідчить:

«Я був молодий і постарів і не бачив праведника залишеним і нащадків його, щоб просили хліба» (Пс. 36; 25).

Постараймося і ми, брати і сестри, у своєму щоденному житті жити благочестиво і доброчесно, щоб одержати нагороду, яку Бог обіцяв правдивим трудівникам. Будемо ж трудитися на тому поприщі, яке дав нам Господь Своїм всеблагим Промислом. Харчуючи і одягаючи своє тіло, не забудьмо про поживу для нашої душі. Наповнюймо свої душі Словом Божим, молитвою і добрими справами. Живучи у щирій праці для прохарчування свого і наших близьких, постараймося очищати свої душі від гріха у таїнстві Покаяння і живити їх спасенними і святими Таїнствами Христовими.

Не забуваймо ніколи завіту Господа нашого Ісуса Христа:

«Шукайте, найперше, царства Божого і правди Його, і це все додасться вам» (Мф. 6,33).

Амінь.